Загадка калію для виробників горіхів

Дан Кук, агроном

Для виробників мигдалю та фісташок одним з найважливіших, найвагоміших і найскладніших рішень при складанні плану управління поживними речовинами є підживлення калієм. Це рішення є критично важливим через значення калію в декількох фізіологічних процесах, а особливо через його роль у максимізації розміру горіхів та загального врожаю. Воно є вагомим, оскільки калій може становити значну частину бюджету виробника на добрива. На жаль, також може бутискладно вирішити, яке добриво використовувати, скільки його використовувати і коли застосовувати.

У спробі диференціювати продукти, маркетинг добрив часто зосереджується на таких поняттях, як «розчинність», «доступність» та «ефективність».  Іноді додаються результати випробувань, щоб довести, що продукт кращий за конкурентні. Такі повідомлення не обов'язково є нечесними або навмисно вводять в оману, але часто є надто спрощеними. Правда полягає в тому , що виробництво сільськогосподарських культур є складним процесом, і існує від десятків до сотень факторів, які можуть відігравати значну роль у успішному вирощуванні врожаю. Поживність калієм є одним із таких факторів, але навіть доступність і засвоєння калію можуть залежати від клімату, властивостей ґрунту, динаміки води тощо. Немає жодних гарантій, що результати дослідних випробувань, проведених по сусідству, будуть застосовні до конкретного саду в конкретний сезон. Найкраще, що ми можемо зробити в агрономії та виробництві сільськогосподарських культур, — це зібрати якомога більше інформації та використати її для прийняття найкращих рішень, а потім оцінити результати і спробувати знову.

Куди можна додавати калійні добрива?

Що стосується поживних речовин, я люблю уявляти собі всі можливі місця, куди може потрапити та чи інша поживна речовина. Це може бути корисно для прогнозування, коли я побачу результат, а коли ні. На щастя, калій не зазнає фізичних перетворень, тому досить легко уявити, куди може потрапити калійне добриво. Загалом, воно потрапляє в одне з трьох місць:

1. Калій буде засвоюватися рослиною
2. Калій може переміщатися вниз разом з водою (тобто вимиватися)
3. Калій може затримуватися в ґрунті

Очевидно, що № 1 є нашою кінцевою метою, ми хочемо, щоб якомога більше застосованого калію потрапило в рослину. Найгірший сценарій — № 2, коли ми втрачаємо калій нижче кореневої зони і він втрачається. Хоча природа калію робить його менш схильним до втрат через вимивання в порівнянні з такими поживними речовинами, як азот, безсумнівно, частина нашого калійного добрива буде втрачена через вимивання. Це особливо актуально для піщаних ґрунтів.

Найцікавіше і найскладніше місце, куди потрапляє калій, це... нікуди. Я маю на увазі, що він залишається в ґрунті. У найкращому випадку калій затримується в місцях обміну ґрунту , глини та органічної речовини і буде легко доступний для рослини. Однак гірше, коли певні типи глинистих мінералів витягують калій у міжшарові простори і блокують його від рослини (тобто фіксація калію). Реальність така, що багато полів, на яких вирощуються наші мигдаль і фісташки, можуть складатися з глинистих мінералів, які потенційно фіксують калій, позбавляючи його доступності для культур. У місцях, де відбувається фіксація калію, найгірший спосіб його внесення — це розкидання по полю в той час, коли культура його не потребує (наприклад, у період спокою).

«Програмний підхід» до калію

Протягом десятиліть загальноприйнятою рекомендацією було, що додавання калію не є необхідним. Згодом, у міру того як культури з високою потребою в калії виснажували його запаси в ґрунті, необхідність використання калійних добрив стала набагато більш загальновизнаною. Поширеним питанням для виробників мигдалю та фісташок є те, чи слід вносити калій у період спокою або в сезон? Як агроном, моя відповідь на це та майже будь-яке інше питання — «Це залежить!»

Кожен виробник повинен оцінити обладнання та можливості свого господарства, виробничі цілі, а також умови та властивості кожного поля, щоб мати змогу вирішити, які методи внесення добрив є найбільш підходящими. У деяких випадках виробники можуть досягти значного успіху, вносячи калій під час періоду спокою. Зі зростанням популярності систем мікрозрошення в районах вирощування мигдалю та фісташок, внесення добрив під час вегетаційного періоду за допомогою фертигації є дуже зручним та ефективним. Ще інші виробники вибирають комбінацію обох методів, дотримуючись рекомендацій аналізу ґрунту та доповнюючи їх у разі потреби внесенням добрив протягом сезону на основі зразків листя.

Історія продовжується, оскільки ми побачили, що рівень калію в ґрунті починає зростати. Щороку, коли в кінці сезону брали проби ґрунту, ми спостерігали збільшення вмісту вилучуваного калію в ґрунті. Накопичення калію в ґрунті допомагає забезпечити дереву достатню кількість калію на важливих етапах росту.

Ми плануємо продовжувати цю експериментальну роботу в майбутньому і сподіваємося побачити, чи призведе підвищення вмісту калію в ґрунті до стабільного підвищення врожайності.

Заключні думки

Як я вже згадував раніше, мета результатів випробувань не повинна полягати в тому, щоб переконати вас, що один продукт кращий за інші. Натомість результати випробувань повинні бути одним із багатьох даних, які можуть допомогти виробникам мигдалю або фісташок визначитися з методами та стратегіями, які можна застосувати для поліпшення діяльності. Розробка планів калійного підживлення вимагає певних нюансів. Калій залишатиметься важливим поживним елементом для горіхових дерев, але це не повинно викликати плутанини. Збір інформації зразків ґрунту та тканин, консультації з радниками та співробітниками університетів, а також співпраця з дилерами та виробниками добрив можуть бути корисними при прийнятті рішень щодо калійного удобрення.